Догляд за доберманом включає регулярні фізичні навантаження та розумову стимуляцію. Собаці потрібні щоденні прогулянки тривалістю не менше 1-2 годин, які повинні включати як активні ігри, так і тренування. Шерсть добермана коротка та щільна, потребує мінімального догляду - достатньо чистити щіткою раз на тиждень, а під час линьки - частіше. Купати собаку рекомендується в міру забруднення, використовуючи спеціальні шампуні. Особливу увагу слід приділяти гігієні вух, регулярно перевіряючи їх на наявність забруднень та запалень. Кігті потрібно підстригати кожні 2-3 тижні. Важливо забезпечити собаці комфортне місце для відпочинку, захищене від протягів. Добермани погано переносять холод через коротку шерсть, тому в холодну пору року необхідно подбати про теплий одяг. Регулярні відвідування ветеринара та своєчасна вакцинація є обов'язковими для підтримання здоров'я.

Харчування добермана повинно бути збалансованим та відповідати його високій активності. Рекомендується використовувати якісні сухі корми преміум або супер-преміум класу, спеціально розроблені для великих активних порід. При натуральному годуванні раціон повинен складатися на 50-60% з нежирного м'яса (яловичина, курка, індичка), 20-30% з круп (рис, гречка) та 20-30% з овочів. Важливо забезпечити достатню кількість білка для підтримки м'язової маси. Дорослого добермана рекомендується годувати двічі на день, дотримуючись регулярного графіку. Порції повинні відповідати віку, вазі та рівню активності собаки. Необхідно забезпечити постійний доступ до свіжої води. Важливо уникати годування собаки безпосередньо перед або після фізичних навантажень. При необхідності раціон можна доповнювати вітамінно-мінеральними комплексами після консультації з ветеринаром.

Добермани схильні до певних спадкових захворювань, зокрема дилатаційної кардіоміопатії (DCM), хвороби фон Віллебранда (порушення згортання крові), дисплазії кульшового суглоба та шийної нестабільності (синдром хитання). Також можуть зустрічатися проблеми з щитовидною залозою та схильність до заворота шлунка. Важливо проводити регулярні кардіологічні обстеження та генетичні тести для раннього виявлення можливих проблем. Середня тривалість життя породи становить 10-12 років.