Особливості утримання мейн-кунів включають необхідність облаштування просторого та міцного спального місця. Звичайні будиночки або лежанки їм не підходять через їх великі розміри. Коти цієї породи витривалі і добре переносять будь-які умови життя, навіть найсуворіші. Цим великим котам потрібно багато вільного простору для ігор та активного руху.

Догляд за кошеням мейн-куна включає організацію простору. Потрібно забезпечити їх кігтеточкою, оскільки ці кішки дуже люблять точити пазурі. Пухнаста шерсть з підшерстком вимагає щоденного вичісування, тому що коти цієї породи сильно линяють. При будь-яких змінах стану шерсті (втрата блиску, сильне випадання тощо) варто звернутися до ветеринара – це може бути сигналом якогось захворювання. Дегельмінтизацію мейн-кунам проводять не рідше 1-2 разів на півроку.

Догляд за дорослою кішкою мейн-кун включає процедури очищення очей та вух, а також купання. Дуже часто купати кішку не варто, потрібно виконувати цю процедуру в міру забруднення. Якщо кішка не точить кігті об кігтеточку, потрібно акуратно підстригати їх приблизно раз на 2-3 тижні.

Кошенят мейн-куна у віці до 3 місяців годують коров'ячим або козячим молоком, якщо вони вже відлучені від матері. Після досягнення тримісячного віку в їхній раціон потрібно додавати прикорм у вигляді відвареного м'яса та овочів, а також каш та сиру. Обираючи, чим годувати кошеня мейн-куна, можна надати перевагу готовим кормам, які розроблені спеціально для домашніх вихованців і містять усі необхідні поживні компоненти.

Дорослим котам породи мейн-кун подобається сире м'ясо, але його потрібно давати або після ошпарювання окропом, або після тривалої заморозки. М'ясо має складати 20-30% раціону кішки, для цього підходить відварене нежирне м'ясо курки, іншого птаха, кролика та телятини. Також необхідно варити каші та овочі. Якщо ви не знаєте, чим годувати мейн-куна, обирайте готові корми, які розроблені з урахуванням потреб домашніх вихованців.

Зазвичай, кішки породи мейн-кун рідко хворіють. Основними захворюваннями, що можуть виникати, є хвороба серця, спінальна м'язова атрофія (коли м'язи слабшають і кіт не може стрибати), та вальгусна деформація лап. Важливо стежити за станом очей та вух вихованця, а також за станом шерсті, і при виявленні будь-яких порушень негайно звертатися до ветеринара.