Циноміс живе колонією й погано переносить самотність. Йому щодня потрібні кілька годин спілкування. Якщо ви довго на роботі, візьміть пару або оберіть іншу тварину. Самотній звірок нудьгує і стає млявим чи злим.
Вигодуваний з рук циноміс дуже ручний. Він вітається «поцілунком»: торкається зубами ваших губ або пальців. Від радості стає стовпчиком, підстрибує й голосно скрикує. Так у колонії перегукуються. Цей крик гучний і буває навіть зранку.
Узимку настає час парування, і поведінка змінюється. Самці стають дратівливими й можуть сильно вкусити. Кастрація це пом'якшує. Хапати себе звірок не любить, тож з малими дітьми він лише під наглядом. Кішку чи собаку він сприймає як хижака, тримайте їх окремо.




